Цікаві факти з біографії Володимира Сосюри для дітей

Володимир Сосюра – український письменник, поет, видатний діяч та перекладач. Розумний громадянин своєї країни, який був патріотом та не бачив свого життя без творчості. Життєвий шлях автора був складним, проте він зробив вагомий внесок в розвиток української літератури.

Біографія Володимира Сосюри скорочено

Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 року. У родині було 8 дітей. Батьки змушені були часто переїжджати, адже тато часто змінював місце роботи, щоб утримувати велику сім’ю.

Де народився Володимир Сосюра?

Народився поет на станції Дебальцеве у Донецькій області. Дитячі роки пройшли в селищі Третя Рота, на берегах річки Сіверський Донець.

Ким був батько Володимира Сосюри?

Батько був шахтарем. Вже з 11 років хлопчик допомагав татові на шахті.

Скільки дітей було у Сосюри?

За даними деяких джерел, у Володимира Сосюри було троє дітей: сини від трьох шлюбів.

Як помер Володимир Сосюра?

Помер Сосюра у віці 67 років від другого інфаркту. Перший у нього трапився у 1958 році.

Цікаві факти з біографії Сосюри для дітей

Пропонуємо кілька цікавих фактів з життя поета:

До 100-річчя від дня народження поета випущена Пам’ятна монета НБУ номіналом 2 гривні. У 1998 році створена марка України із зображенням Сосюри.

Вірші Володимира Сосюри

Найбільше Сосюра писав у жанрах патріотичної, пейзажної та інтимної лірики. Його твори виділяються милозвучністю, багатим вмістом епітетів, простежується його любов до написання.

Вірші Сосюри про Україну

“Любіть Україну”

Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,

в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею.

ЯК НЕ ЛЮБИТЬ ТОЙ КРАЙ

Як не любить той край,
Де вперше ти побачив
Солодкий дивний світ,
Що ми звемо життям,
Де вперше став ходить
І квіткою неначе
В його теплі зростав
І усміхавсь квіткам!

Гнів

Ні сміху, ні співів, мій друже, не треба,
хай слово багнетом сія!
Палають міста під ударами з неба,
горить Україна моя.

Летить моє серце, де степ і могили,
де квітнуло щастя моє,
де в берег Славута, з журби посивілий,
кривавою хвилею б’є.

І гнів, як пожежа, шумує у жилах,
як грозами сповнений сад…
Одяг на сестер і братів моїх милих
ярмо бронірований кат.

Повзуть по Вкраїні, щоб волю пожерти,
розлючені орди в цей час.
І тільки, за щастя б’ючися уперто,
катам не здається Донбас.

Все так же по рейках летять ешелони,
а в них — юнаки, юнаки,
і сонця промінням ласкаво-червоним
горять їх широкі штики.

Все так же над озером мріє калина,
де юність моя протекла;
і мати моя вигляда свого сина
в хатині сумній край села.

Все слухає грому двигтіння шалене,
все дивиться в далі блакить…
А син у тім краї, де листя зелене
над снігом під вітром шумить.

Я чую крізь вітер: “Ой сину, мій сину!..”
Де небо в пожарах як мідь,
туди, на залиту вогнем Україну,
летить моє серце, летить.

ПРОКЛАТИЙ КРУК ТЕБЕ ТЕРЗАЄ

Проклятий крук тебе терзає,
і кров із серця п’є змія.
Я так люблю тебе, мій краю,
Вкраїно змучена моя!

В безмежній сині — птичі гами,
пахучу й росяну ріллю,
залиті сонцем і квітками
твої дороги я люблю.

Хай знову день твій засіяє.
Я жду його, ночей не сплю.
Я так люблю тебе, мій краю,
і в горі й радості люблю.

Вірші Сосюри про кохання

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…

В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…

Я ГУБ ТВОЇХ ДИХАННЯ П’Ю

Я губ твоїх дихання п’ю,
як промінь сонця — роси ранні,
і у очей твоїх сіянні
я бачу душу всю твою.

В огні зірок — небес намиста —
її я стрів у давні дні.
Вона така блакитна й чиста
і так близька, близька мені!

Як сяйва, повна ти кохання…
Мов сад у росах, солов’ї…
Я всі твої переживання
помножу в серці на мої.

У сонці знов заграють віти,
як співи в серці — щастя днем…
І будем вічно ми горіти
любові золотим огнем.

НУ ЧОМУ ТІ ХВИЛИНИ КОХАННЯ

Ну чому ті хвилини кохання
я не можу забути ніяк!?
Десь далеко у білім убранні
моя люба, тепер не моя.

Так. Кінець. Вже назад не вертати.
Я у синій кімнаті сиджу.
Мені губи фарбують дівчата,
обертають мене на раджу.

Скоро-скоро піду я за грані
із простреленим мертвим чолом,
а тепер по ночах в ресторані
заливаю я душу вином.

Ліза, Оля, і Вєра, і Ніна,
поцілунки і сльози в гаю…
Так заграй же мені, піаніно,
про загублену юність мою!

0 згадки! У яснім хороводі
хто в житті вас не любить, кляне!..
Я ж забув, як колись на заводі
всі Володькою звали мене.

А тепер я лечу у безодню…
Десь далеко любов і бої…
Не цілуй, неживі і холодні
нафарбовані губи мої.

Ліза, Оля, і Вєра, і Ніна,
І пісні, і ридання в гаю,
годі, годі, не грай, піаніно,
про загублену юність мою!

БІЛІ АКАЦІЇ БУДУТЬ ЦВІСТИ

Бiлi акацiï будуть цвiсти
в мiсячнi ночi жагучi,
промiнь морями заллє золотий
рiчку, i верби, i кручi…

Будем iти ми з тобою тодi
в нiжному вiтрi до рання,
вип’ю я очi твоï молодi,
повнi туману кохання…

Солодко плачуть в садах солов’ï,
так, як i завжди, незмiнно…
В тебе i губи, i брови твоï,
як у моєï Вкраïни…

Ось вона йде у вiнку, як весна…
Стиснулось серце до крику…
В ньому злилися i ти, i вона
в образ єдиний навiки.

МАРІЯ

Зеленіють жита, і любов одцвіта,
і волошки у полі синіють.
Од дихання мого тихий мак обліта,
ніби ім’я печальне – Марія…

Ми з тобою одні. Ми у полі одні.
Ти стоїш перед мене, як вечір.
Я дивлюсь на заплакані очі твої,
на покірно нахилені плечі…

В небі хмари біжать… може, буде гроза!?.
Зацвіли блискавиці над гаєм…
Я не можу сказать, я боюсь розказать,
що тебе я уже покидаю…

Що я можу?.. Скажи… Мої дні, мов хрести.
Я не мав і нічого не маю.
Ти стоїш і мовчиш… тільки вітер тремтить,
на плечі твою шаль підіймає…

Зеленіють жита, і любов одцвіта,
і волошки у полі синіють.
Од дихання мого тихий мак обліта,
ніби ім’я печальне – Марія…

Володимир Сосюра у шкільній програмі

Завдяки вагомому внеску у літературну спадщину країни, твори та коротка біографія Володимира Сосюри є в переліку тем шкільної програми. Так, учні дізнаються про його творчий та життєвий шлях, вивчають вірші напам’ять. Одним із найпопулярніших для вивчення є твір “Любіть Україну!” Діти ознайомлюються з біографією Володимира Сосюри у 8 класі.

Володимир Сосюра – видатний діяч в українській культурі, який посприяв розвитку літератури своїми творчими роботами. Він вагомо поповнив національну культурну скарбницю збірками поезій, які зараз хочеться читати та перечитувати. Біографія Володимира Сосюри для дітей є цікавою для ознайомлення у школі.